Smutok I., Rodovij sklad šljachti Peremišl's'koji zemli.pdf

(602 KB) Pobierz
ISSN
2080–9212
Rocznik
Lubelskiego Towarzystwa
Genealogicznego
Tom V
Lublin 2013 (2014)
Rocznik Lubelskiego
Towarzystwa Genealogicznego
Tom V, 2013 (2014)
Іgor Smutok
Katedra Dawnej Historii Ukrainy i Nauk Pomocniczych Historii
Drohobyckiego Uniwersytetu Pedagogicznego im. Iwana Franki
родовий склад шляхти Перемишльської землі
у XV–початку XVII ст.
Після входже�½�½я Галичи�½и до складу Польського королівства Казимир
III та його �½аступ�½ики з метою закріпитися �½а �½ово�½абутих територіях
формують лояль�½у соціаль�½у базу серед вищих щаблів місцевого
суспільства. Цілком імовір�½о, що Галичи�½а в другій полови�½і XIV ст. була
краєм малозаселе�½им, до чого спричи�½илися як військове супер�½ицтво між
Литвою, Польщею, Угорщи�½ою і ордою за цей стратегіч�½о важливий регіо�½,
так і спустошливі епідемії 1340 – 50-х рр., які, �½а думку істориків-демографів,
призвели до скороче�½�½я європейського �½аселе�½�½я від трети�½и до полови�½и
його чисель�½ості. Брак людських ресурсів та �½евисокий мобілізацій�½ий
поте�½ціал тогочас�½их мо�½архій, які �½е могли орга�½ізувати й забезпечити
масштаб�½е цілеспрямова�½е переселе�½�½я �½еобхід�½ої кількості люд�½ості,
змушували владу добирати для оборо�½и і управлі�½�½я краю різ�½ий люд.
�½асамперед до складу місцевої еліти увійшли деякі боярські роди.
Ймовір�½о, це було угрупува�½�½я, котре у боротьбі за галицько-воли�½ську
спадщи�½у оріє�½тувалося �½а польських П’ястів. Перемога оста�½�½іх забезпечила
їм входже�½�½я до еліти Перемишльської землі та зумовила їх�½ій високий
соціаль�½ий статус і відповід�½е матеріаль�½е ста�½овище серед місцевого
�½обілітету. Цілком зако�½омір�½о, що части�½а з �½их вже за правлі�½�½я Казимира
ІІІ підтвердили свої землевлас�½ицькі права, отрима�½і, як вираз�½о заз�½аче�½о
у деяких докуме�½тах, за к�½язюва�½�½я Лева. зокрема, у 1358 р. польський
король підтвердив для Яцька Сло�½ечка (родо�½ачаль�½ика Прох�½ицьких-
розбожських) права �½а села розбож і Угерці у Перемишльському повіті
1
,
Zbiór dokumentów małopolskich,
opr. I. Sułkowska-Kuraś i S. Kuraś [dalej: ZDM], t. IV, Wrocław
etc. 1969, nr 958.
1
110
у 1361 р. подіб�½е підтвердже�½�½я отримав дмитро, си�½ Матвія Кадольфовича
(родо�½ачаль�½ик Борати�½ських, Боля�½овських, дубковських), �½а Борати�½
і добковичі
2
, та Ходко Бибельський �½а Библо, Павковичі, жасковичі,
Комаровичі, звротовичі, �½икловичі, Ворховичі
3
. окрім Яцька Сло�½ечка,
дмитра Матвійовича, Ходка Бибельського сюди також входили брати Гліб
і дерш�½як дворсковичі (Се�½�½овські, Кшечовські і дерш�½яки, Бажі), Іва�½
руси�½ з си�½ами Ходком, Петром, осташком (Горайські, чурили, Липські),
Богда�½ко Воютицький (Гроховські, Герма�½овські, �½иховські) тощо. Всі во�½и
творили окрему геральдич�½у групу «Корчак»
4
.
до шляхетського ста�½у Перемишльської землі потрапляли також вихідці
з �½ижчих щаблів дав�½ьоруського суспільства. части�½а з �½их ста�½овили кістяк
військово-служеб�½ої системи, яка своїм корі�½�½ям сягала часів іс�½ува�½�½я
Галицько-Воли�½ського к�½язівства. �½ова влада, вирішивши її зберегти
(можливо, в дещо модифікова�½ому вигляді), безумов�½о, поставила �½а
службу �½е тільки її, а й людський поте�½ціал, що її обслуговував. Саме з цього
середовища вийшли, �½априклад, Кульчицькі, серед предків яких джерела
згадують Грицька Смета�½ку, королівського ловчого (1425 р.); �½егребецькі,
що виводяться від королівського ко�½юха за�½я та ще, загалом, чотири десятки
шляхетських родів
5
.
Перемишльська шляхта упродовж другої полови�½и XIV–початку XV ст.
актив�½о попов�½ювалася вихідцями з і�½ших тере�½ів з-поза меж Галицької
русі.
ос�½ов�½ий міграцій�½ий потік йшов із заходу. Приєд�½а�½�½я Галичи�½и до
Польщі відкривало шлях, в першу чергу, для вихідців із сусід�½іх Краківського,
Са�½домирського воєводств та і�½ших куточків Польського королівства.
Казимир ІІІ та його �½аступ�½ики, вочевидь, стимулювали таке переселе�½�½я,
роздаючи маєт�½ості як своєму оточе�½�½ю, так і вихідцям з �½ижчих щаблів
польського �½обілітету. Перші такі до�½ації з’являються в 1350-х роках. Йдеться
про �½ада�½�½я жешува з околицями для Я�½а Пакославця, родо�½ачаль�½ика
Kodeks dyplomatyczny Malopolski,
opr. F. Piekosinski, t. III: 1333-1386, Krakow 1876, nr DCCXLIII.
Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we
Lwowie
[dalej: AGZ], t. I, Lwów 1868, nr V.
4
Ю. П. зазуляк,
Шляхта Руського воєводства у XV ст.,
дисертація �½а здобуття �½аукового
ступе�½я ка�½дидата історич�½их �½аук. рукопис, Львів 2004, с. 120-167.
5
С.С. Паши�½,
Ге�½еалогический комме�½тарий к копиям грамот к�½язя Льва Да�½иловича
[w:]
Исследова�½ия по русской истории: Сбор�½ик статей к 65-летию профессора И. Я. Фроя�½ова,
Сa�½кт Петербург 2001, с. 125−140; tenże,
Шляхетство позд�½есред�½евековой Польши: сослов�½ые
критерии и пути �½обилитации (�½а примере перемышльских ко�½юхов XV-XVI вв.),
[w:]
Европа
�½а этапе от классического сред�½евековья к �½овому време�½и,
тюме�½ь 1991, c. 40-47.
2
3
111
ARTyKUły
жешувських (1354 р.) та �½е ме�½ш масштаб�½е дарува�½�½я Ла�½цута з околицями
для руського старости отти з Пільчі (точ�½ої дати вида�½�½я привілею �½емає,
�½апев�½о, це сталося за часів перебува�½�½я отти �½а уряді руського старости
у 1351–1369 рр.)
6
. У період правлі�½�½я “володаря русі” Владислава опольського
(1372–1378 рр.), за підраху�½ками а. Гілевича, було вида�½о 8 �½ада�½ь –
для прибульців з Польщі
7
. �½а відмі�½у від казимирових �½ада�½ь, до�½ації
опольського з�½ач�½о скром�½іші й отримували їх аж �½іяк �½е мож�½овладці.
Майже півстоліт�½є правлі�½�½я Владислава Ягайла (у 1387 р. ві�½ остаточ�½о
приєд�½ав Галичи�½у до Польщі) стало вирішаль�½им у формува�½�½і родового
складу перемишльської шляхти. �½а це вказує хоча б той факт, що три
десятки родів розпочи�½ають свою історію з Ягайлових часів. зокрема, перші
відомості про Бойовських, Голамбеків, ожецьких, журовських (з Малих
журовичів), Мжуровських, Па�½теловських, челятицьких (з Шолому�½ичів)
припадають �½а 1390-ті роки; дидятицьких, Коритків – �½а 1400-ті роки; Будків,
Корав, островських – �½а 1410-ті роки; Влодків, дзялошів, Кови�½ицьких,
Лисаковських Морав, тарга�½овських, Цешацьких (з Малого Цешати�½а) – �½а
1420-ті роки, Моравських, ожеховських, Хвалів – �½а першу полови�½у 1430-х
років
8
.
окремий міграцій�½ий потік формували вихідці із Сілезії. Їх поява
в Галичи�½і припадає �½а правлі�½�½я Владислава опольського (1371–1378,
1386). оточе�½�½я к�½язя, як заз�½ачає Є. Сперка, складалося в ос�½ов�½ому із
сілезького рицарства. опи�½ившись в Галичи�½і, во�½и отримували земель�½у
влас�½ість, що створювало передумови для їх�½ього влива�½�½я до місцевого
�½обілітету. части�½а з �½их, справді, залишилася мешкати в Перемишльській
землі після правлі�½�½я Владислава опольського. до таких �½алежали брати
Гербурт і Фрідріх Фульштей�½и, котрі стали влас�½иками 9 сіл з це�½тром
у добромилі (Гербурти), та рег�½ольд і �½и�½отка, влас�½ики �½овосільців
і Поруд�½а (Поруде�½ські).
за правлі�½�½я Владислава Ягайла сілезці продовжували попов�½ювати
персо�½аль�½ий склад шляхетських землевлас�½иків Перемишльщи�½и. �½а думку
E. Wac,
Kilka uwag o dzialalności gospodarczej panów z Pilicy w XIV–XVI wieku,
„Annales Aca-
demiae Paedagogicae Cracoviensis”, Studia Historica III, Krakow 2004, s. 476-479; J. Kurtyka,
Osad-
nictwo sredniowieczne. Poczatki osady i miasta,
[w:]
Dzieje Rzeszowa,
red. F. Kiryk, t. I, Rzeszów 1994,
s. 97–166.
7
A. Gilewicz,
Stanowisko i działalność gospodarcza Władysława Opolczyka na Rusi w latach 1372-
1378,
[w:]
Prace historyczne wydane ku uczczieniu 50-lecia Akademickiego Koła Historyków Uniw.
Jana Kazimierza we Lwowie,
Lwów 1929, s. 71.
8
C.C. Паши�½,
Перемышльская шляхта второй полови�½ы XIV−�½ачала XVI века: Историко-
ге�½еалогическое исследова�½ие,
тюме�½ь 2001, с. 65-67, 86, 115-116, 131.
6
112
I. Smutok,
Родовий склад шляхти Перемишльської землі
Є. Сперки, саме �½а межі XIV–XV ст. з Сілезії до Галичи�½и переселився Ко�½рад
Мю�½стерберг, перемишльський воєвода (1397), родо�½ачаль�½ик Кусе�½ицьких
та Птачек з си�½ом Миколаєм, від яких виводиться од�½ойме�½�½ий рід Птачків,
влас�½иків Я�½ковичів коло Ярослава
9
.
Ціла група шляхетських родів походить від волохів, що мігрували
з території Марамарощи�½и та і�½ших заселе�½их �½ими земель. Першим шлях
до місцевого �½обілітету торував зас�½ов�½ик родової спіль�½оти риботицьких-
Буховських-Берестя�½ських-Губицьких – Стефа�½, відомий з 1359 р., ймовір�½ий
�½ащадок молдавського воєводи Саса
10
. В �½аступ�½і десятиліття до початку
1430-х років �½а території півде�½�½іше д�½істра, прилеглої до Карпат, осіло ще
кілька роди�½ волохів, які започаткували окремі шляхетські роди. зокрема,
волоський воєвода джурж у 1377 р. отримав від Владислава Ягайла Ступ�½ицю
і �½овошичі (Ступ�½ицькі, �½овошицькі)
11
; якийсь Климе�½тій драгомирович
від того самого мо�½арха у 1393 р. отримав с. У�½ятичі (У�½ятицькі)
12
; Ша�½дро
Волох, у 1400 р. став влас�½иком місцевості, де згодом ви�½икли поселе�½�½я
Кри�½иця і Кавсько (Кри�½ицькі)
13
; у 1431 р. з�½ач�½і �½езаселе�½і території біля
кордо�½у з Угорщи�½ою потрапили до рук Ва�½чі Волоха та його си�½ів Іва�½ка,
за�½ка і Ходка (турецькі, Яворські, Іль�½ицькі)
14
; сусідами влас�½иків турки,
Іль�½ика і Явори були Скольські, що виводилися від братів Іва�½ка і Мика
волохів, які у 1397 р. отримали право �½а зас�½ува�½�½я Сколього
15
.
�½е бракувало серед перемишльської шляхти представ�½иків угорського
�½обілітету. з 1378 до 1386 рр. Галичи�½а перебувала під безпосеред�½ім
управлі�½�½ям угорської мо�½архії. за 9 років па�½ува�½�½я оста�½�½я �½е вдавалася
до масової роздачі земель, од�½ак серед тих кількох дарува�½ь кі�½ця 1370-х
першої полови�½и 1380-х років подибуємо угорців. Йдеться про братів Йоа�½а,
Владислава, Михайла, а�½дрія з Кіс Палугії Ліптовського комітату, котрі у 1385
р. отримали від королеви Марії чотири села у Перемишльському повіті
16
.
J. Sperka,
Poczatki osadnictwa rycerstwa slaskiego na Rusi Czerwonej,
„К�½яжа доба: історія
і культура”, вип. 3, Львів 2010, с. 278–301; tenże,
Zarys migracji rycerstwa sląskiego na ziemie Rusi
Koronnej w okresie hanowania Wladyslawa Jagiełły,
„К�½яжа доба: історія і культура”, вип. 5, Львів,
2011, с. 225-226.
10
L. Wyroszek,
Ród Dragów-Sasów na Węgrzech i Rusi Halickiej,
[w:]
Rocznik Polskiego Towarzystwa
Heraldycznego,
t. XI (r. 1931/2), Kraków 1932, s. 31-32, 154.
11
ZDM, t. IV, nr 1037.
12
Tamże, nr 1592;
Matricularum Regni Poloniae Summaria,
[dalej: MRPS], t. V, vol. 2, wyd. J. Płocha,
A. Rybarski, I. Sułkowska, Varsoviae 1961, nr 6980.
13
A. Boniecki,
Herbarz polski,
t. 12, Warszawa, 1908, s. 374.
14
ZDM, t. VII, Wroclaw etc. 1975, nr 2080.
15
F. Papee,
Skole i Tucholszczyzna,
„Przewodnik naukowy i literacki”, R. 18, nr 9, Lwów 1890, s. 1158.
16
K. Przyboś,
Fredrowie herbu Bończa domus antiqui moris virtutisque cultrix,
„Rocznik Polskiego
9
113

Plik z chomika:

Inne pliki z tego folderu:

Inne foldery tego chomika:

Zgłoś jeśli naruszono regulamin